Publication •  05.10.2022

Ольга Лялюк: Війна змінила все

Something went wrong. Please try again later...
talenta-speakers  

Учасниця програми TalentA-2022 Ольга Лялюк про участь в програмі, свій бізнес та новий шлях жінки-фермерки.

Профіль учасниці:Ольга Лялюк - фермерка з Харківщини. З 2009 року займається ягідництвом у с. Вільхуватка. Вирощує суницю, жимолость, малину, ожину, лохину, червоні порічки та смородину, а також спаржу. За цей час площі збільшились з 25 соток до 10 га.

Ольго, як змінилось ваше життя після 24 лютого?

Усе докорінно змінилось. Коли почалась війна, у нас було дуже страшно. Ми живемо за 20 км від Харкова, у місті Мереха. У нас не було обстрілів з С-300, але були авіанальоти. У нашій громаді майже знесли одне село. А на наступний день у передмісті Харкова розбомбили кадетський корпус (у моєї робітниці син був у кадетському корпусі). Я дуже боляче це сприйняла, захворіла і після цього забрала дітей і поїхала до Словаччини. Це було 14 березня. Тоді не було зрозуміло, де зупиняться росіяни. Чи буде моє господарство, мій дім, мій чоловік (вони з батьком залишались тут) в окупації чи ні. Нічого не було зрозуміло. Наприкінці квітня ситуація стала зрозуміліша, було видно, де зупинились росіяни, де відбуваються найбільші бої. Були намагання захопити Харків, але наші ЗСУ їх відбивали. І ми розуміли, що їм навряд чи вдасться “взяти” місто. І тоді ми з дітьми повернулись, почали працювати. Збирали жимолость, суницю, ожину і реалізовували все в нашому місті Мереха, на ринку. Я створила місцеву групу з клієнтами у вайбері, де розповідала, де, коли і яку ягоду будемо реалізовувати. Підтримувала комунікацію з клієнтами.

Я маю 1,5 га спаржі, й вона зазвичай відкриває сезон. Утім, у цьому році ми її зовсім не збирали. Збір урожаю припадав на середину квітня, але Харків був порожнім. Нікому було вести. Логістика в інші регіони забирала неймовірні кошти й ми вирішили просто не збирати її в цьому році. Вона культура багаторічна, тому врожай вона віддасть на наступний рік.

До війни я вирощувала ягоди для реалізації на свіжому ринку. Це ягоди преміум-сегменту: найсмачніші, найбільші, в індивідуальній упаковці. Останні 2 роки у нас працювала доставка до Харкова, де проживало більше 1 млн населення. Відстань від мого дому до Харкова - 20 км, а від поля до мого дому ще 10 км. Тобто, плече підвозу дуже маленьке. Ми збирали ягоди з пів 7 до 12 ранку, а в 13:00 у мене вже була перша доставка в Харків. Споживач мав найсвіжішу, найякіснішу ягоду за гарною ціною. Через війну все пішло шкереберть: харківʼяни роз'їхались, місто постійно під обстрілами, вартість доставки суттєво зросла й стала зовсім нерентабельною.

Раніше в мене була група у вайбері. Я двічі на тиждень анонсувала день збору ягід, їх вартість та можливі місця доставки. І люди робили замовлення. Так було дуже зручно. Ми реалізовували десь 70% своєї продукції у такий спосіб. Інші 30% залишали на гуртову торгівлю. Цей рік все пішло не так.

Як це бути сучасною жінкою-фермеркою?

Це вдало поєднувати і вміло розподіляти ролі підприємниці та ролі мами й дружини. Фермерство - це як ще одна дитина. Це окремий організм, який може функціонувати класно з твоєю допомогою, якщо ти вчасно лікуєш, доглядаєш, садиш, щось робиш. Тоді твоя дитина росте, процвітає, все класно складається або ж навпаки, якщо ти мало уваги приділяєш своїй дитині, своєму полю - тоді результат нульовий або відʼємний. У ролі жінки-фермерки мені найскладніше вдається балансувати між сімʼєю, своїми дітьми, чоловіком, побутовими справами, відпочинком та полем. Це найскладніше, але,  мабуть, найприємніше.

У цьому році ви знову долучились до освітньо-грантової програми TalentA. Чому для вас це важливо?

Я дуже люблю вчитись і мені подобається як побудована система навчання у програмі TalentA. На першій лекції розповідають деталі програми і що чекає нас під час навчання. Я встигаю підготувати запитання до майбутніх лекцій. Є стабільність, бо лекції відбуваються в той самий час. І це дуже зручно: я можу підлаштувати свої щоденні справи так, аби встигнути на заняття. Подобається структурованість в програмі. Я все розумію. Лекція лекцію “чіпляє”. І якщо на якомусь занятті я 90% інформації знаю, то 10% чи 5% - це нові знання. Наприклад, на лекції “Використання інновативних засобів захисту рослин та насіння” Володимир Андрущенко розповідав про кукурудзу. Я нею не займаюсь, але мені було дуже цікаво почути про нові гібриди, ефективні температури. Маючи нові знання про інші культури, можна запозичити їх досвід на свої культури. Подивитись на них інакше.

Також для мене важлива можливість долучитись до грантової програми. Є нова сторінка у фермерстві, у ягідництві - використання інформації з метеостанцій для побудови системи ухвалення рішень в господарстві. Це дуже класна система і небагато фермерів в Україні її мають. До війни я планувала так смартизувати своє господарство і навіть знайшла підприємство, яке готове була разом зі мною розробити необхідний продукт. Тож готую проєктну заявку і планую подавати її на конкурс. Хотілось би виграти і стати прикладом для інших фермерів, щоб люди розуміли, що вести господарство без таких систем - це як водити авто наосліп.

Зараз ви навчаєтесь в освітньому хабі програми. Яка лекція сподобалась і чому?


Запамʼяталась лекція “Якою може бути соціальна відповідальність малого бізнесу” від Артема Корнецького. Після неї я подивилась на своє господарство з іншого боку. Я роблю багато соціальних проєктів, але ніколи не висвітлювала їх. Вважала, що допомога іншим - це щось приватне, особисте. Але лектор каже: “Показуйте, своїми діями ви надаєте приклад іншим”. Раніше про це не задумувалась.

Про що найбільше мрієте зараз?
Про мир і перемогу.