Учасниця програми TalentA-2022 Вікторія Вєрозубова про участь в програмі, свій бізнес та новий шлях жінки-фермерки.
Профіль учасниці: Вікторія Вєрозубова, 38 років. Разом із родиною вона має фермерське господарство “ЛАДА-2008” у с. Матвіївка Запорізької області, яке вирощує технічні зернові та нішеві культури, овочі, а також лаванду. Утім, основною діяльністю є переробка овочів: соління та маринування, виготовлення різноманітних салатів.
Вікторіє, як змінилось ваше життя після 24 лютого?
Я з Запоріжжя. Наше сімейне фермерське господарство знаходиться за 19 км, в селі Матвіївка, а цех переробки овочів у сусідньому селі Люцерна. Населені пункти розташовані в районі проведення бойових дій, але, на щастя, активних боїв у нас немає. 10 березня через війну я з дитиною переїхала у Нідерланди й зараз проживаю тут, у північній частині країни. Родина залишилась в Україні.
Складно сказати, чи працює наш бізнес. Восени посіяли озиму пшеницю, і цьогоріч її скосили. Планували навесні посадити саджанці лаванди на постійне місце на площі в 1 га, утім, війна не дала змоги це зробити. Цех переробки працює частково. У минулому році ми розпочали його реконструкцію - отримали грант на 2 млн грн та ще 2 млн. внесли самостійно. 25 лютого грантодавець перерахував свою частину, згідно з договором, а ми у звʼязку з подіями внести кошти не змогли. Зараз в цеху є частина приміщення, де можна допрацювати цей сезон, але ми розраховували, що на цей момент у нас вже зʼявиться нове обладнання. Зараз це все призупинено. Ми не змогли збудувати великий холодильник та доробити цех ферментації. Тобто, частина цеху заморожена і не працює.
Ми залежні від постачальників сировини. Овочі садять навесні, а цьогоріч ніхто не знав, як далеко зайдуть бої, і що буде далі, тож посадили значно менше. Ми фактично залишилися без постачальників овочів. Помідори закуповували на тепличному комбінаті в Енергодарі в Запорізькій області, огірки - у Херсоні. Зараз ці території окуповані. Також ми не знаємо, що буде взимку з електропостачанням. Не буде електрики - не зможуть працювати холодильники. Тож зараз ми готуємо те, що не потребує особливих умов зберігання. Я думаю, будемо працювати “з коліс”. У нас є лінія з переробки капусти: ми купуємо сировину, переробляємо і продаємо готову продукцію. Це не потребує тривалого зберігання. Якщо раніше ми засолювали огірки у серпні-вересні та зберігали їх до листопада у холодильнику, то зараз ми цього не зробили. Заготовили трішки для індивідуальних замовлень людей, але не для масового продажу в супермаркети. Нам дуже шкода, адже цьогоріч хотіли представити свій товар у мережі «Ашан». Навіть подавались на грант, аби працювати не лише з локальними торговими мережами, але й з національними. На жаль, через війну не склалось.
Як це бути сучасною жінкою-фермеркою?
Зараз це, напевно, значно простіше, аніж раніше. Я розпочала своє фермерське господарство після навчання в аграрному університеті. Тоді було багато колізій, потрібна була довідка на довідку, і було зневажливе ставлення з боку чоловіків. Ніби жінки в бізнесі - це щось незрозуміле, відтак працювати з ними ризиковано. Та за останні 5 років це змінилось. Немає більше стереотипу, що місце жінки на кухні, з дітьми і борщами. Зараз так багато різних технологій, що моє завдання - не працювати фізично, а налагоджувати контакти, будувати звʼязки, стежити за новими тенденціями, технікою. Якщо раніше на мої розповіді про своє фермерське господарство на мене реагували дивними поглядами - “ааа, колхозники”, то зараз це цікава тема для розмови, і зовсім інше ставлення.
У цьому році ви знову долучились до освітньо-грантової програми TalentA. Чому для вас це важливо?
Минулого року я заповнила анкету для участі у програмі в останній момент, за пів години до дедлайну. Це було дуже круте навчання, із купою людей з унікальним досвідом. Було дуже цікаво. І я дуже зраділа, коли дізналась, що TalentA-2022 буде працювати з учасницями минулих років. Це дуже класно, бо наче зустріч випускників. Ти спілкуєшся з людьми, з якими бачилась раніше, і кожен може розказати про свій новий досвід.
У минулому році завдяки участі у програмі я навчилась залучати інвестиції.
Раніше не знала, як працювати з інвесторами, залучати їх у сільськогосподарську сферу. Після програми наше підприємство почало здобувати успіхи в цьому, але завадила війна.
Зараз ви навчаєтесь в освітньому хабі програми. Якої лекції чекали найбільше і чому?
Я чекаю кожного заняття, аби послухати цікавих лекторів, поспілкуватись з дівчатами, доповнити свої знання, дізнатись щось нове. Звісно, що найбільше подобаються теми, які можна використати для покращення фінансового стану: менеджмент, маркетинг, інвестиції. Утім, на кожній лекції є щось корисне для мене. Наприклад, у нас була лекція про те, як зорієнтуватись у новій реальності, як поводитись в кризових ситуаціях, коли я слухала - розуміла: це я роблю правильно, а це неправильно. Ми усі так хотіли в Європу, а тепер ми приїхали сюди і зрозуміли, як ми класно жили в Україні.
Про що найбільше мрієте зараз?
Щоб ми перемогли і змогли повернутись додому. Мрію, щоб повернулися найкращі: ті люди, які хочуть будувати Україну, хочуть боротись за неї. Ми будемо розбудовувати, відновлювати, розвивати нашу державу. Я думаю, що ця боротьба за свободу України має стати останньою, і більше не повинно бути оцих історічних гойдалок, де ми знову і знову боремось. Ми маємо довести, що наші воля та незалежність непохитні, і більше ніхто не зможе на них посягти.
